Інклюзія — це можливість включення у суспільство для кожної та для кожного. Наскільки наше суспільство є інклюзивним? Активістки ХОФ «Громадська альтернатива» взяли інтервʼю у дванадцяти українських жінок-правозахисниць, які мають інвалідність: Дарини Брикайло, Олени Вишні, Валентини Добридіної, Дарʼї Коржавіної, Ірини Ларікової, Раїси Кравченко, Ірини Саранчі, Юлії Сачук, Уляни Пчолкіної, Тетяни Фурманової, Наталії Мороцької, Іви Стишун.
Представляємо фрагменти інтервʼю з героїнями проєкту. Повні тексти увійшли у видання, яке було презентоване сьогодні, 3 грудня, — у День захисту прав людей з інвалідністю.
11
Уляна Пчолкіна, українська професійна каратистка, громадська діячка, телеведуча. Фіналістка першого у світі конкурсу краси Miss Wheelchair World 2017 (Польща, Варшава), Жінка ІІІ тисячоліття 2016, Жінка України 2019
Моє знайомство з правами людини почалося в дитинстві. У мене був брат, який мав інвалідність, і я завжди стояла на його захисті і відстоювала його права. Я отримала травму в 21 рік і також потрапила в категорію громадян, не досить захищених в Україні. В такій ситуації ти починаєш цікавитись твоїми правами, вивчати їх, і вже складно не захищати права інших. Ось так в мене склалося з правами людини, коли, виходячи від своїх потреб йдеш вже до великих масштабів правозахисної діяльності.
Мої цілі мене мотивують йти далі, долати певні барʼєри, що можуть виникати на шляху.
Я людина, яка завжди стоїть на сторожі, завжди захищатиме, маючи можливість, досвід і знання.
Справа в тому, що у дітей не виникає питання стосовно людей з інвалідністю, якщо їм дорослі не кажуть — «відійди», «не можна», «дядя чи тьотя якісь не такі». Це ж дорослі навʼязують. Нам потрібно всім разом змінюватися, змінювати свою точку зору, перш за все поважати в людині людину, а не дивитися на те, чим вона від нас відрізняється.
Я неодноразово порівнювала вже свою діяльність з карате, бо я є каратисткою. Карате — це стратегічний бій, в якому треба наносити удари, але, у нас правила такі: не можна нашкодити супернику. Це стратегія, філософія, «шлях воїна», шлях правозахисників будь-яких прав, тому що ти не можеш нападати, ти маєш десь відступати, поступатися, а десь дійсно докладати великих зусиль для того, аби досягти великих результатів. Треба бути сильним і мудрим, тому що можна інакше не витримати.
Дратує, коли люди маніпулюють інвалідністю, аби досягти певних масштабів, я зараз і про мільярди гривень, і навіть про «принесіть мені чашку», коли людина це може зробити самостійно.
Щоб бути справедливим, світу не вистачає взаємності.
Не може бути якихось «правішіх» чи «лівішіх» прав. Усі права кожної людини є важливими одночасно. Я вважаю себе правозахисницею, бо мені не байдуже.
ПІДПИШІТЬСЯ НА TELEGRAM-КАНАЛ НАКИПІЛО, щоб бути в курсі свіжих новин
